Поради для збереження психічного здоров*я

 

Поради для збереження психічного здоров’я:

• Якщо ви хочете уникнути хвилювання – живіть сьогоднішнім днем.

• Якщо біда крадеться за вами і зажене вас в кут, використайте магічну формулу – запитайте себе, що може статися найгіршого, якщо я не можу розв’язати цю проблему, – в думці підготуйте себе до прийняття найгіршого, спробуйте спокійно продумати заходи для поліпшення ситуації, з якою ви в думці примирилися як з неминучою.

• Пам’ятайте про невідновлення нашого здоров’я, яке ми втрачаємо через хвилювання.

• Заповніть свій розум думками про спокій, мужність, здоров’я, надію, адже наше життя – це те, що ми думаємо про нього.

• Ніколи не намагайтеся звести рахунки з вашим ворогом, тому цим ви принесете собі набагато більше зла, ніж ворогу.

• Замість того, щоб переживати через невдачі, будьте до неї готові.

• Ведіть рахунок своїм вдачам, а не своїм неприємностям.

• Не наслідуйте інших. Знайдіть себе і собою залишайтеся.

• Коли доля дає вам лимон, спробуйте зробити з нього лимонад.

• Забувайте про свої власні неприємності, намагаючись дати хоч трохи щастя іншим. Даючи добро іншим – ви в першу чергу допомагаєте собі.

 

Щоб уникнути депресії уживайте в їжу, такі продукти, як:

1. Шоколад, що є лідером серед всіх продуктів-антидепресантів. Адже в зернах какао міститься речовина фенілетіламін, що сприяє активному насиченню організмом людини гормонів щастя.

2. Банани. У цьому фрукті міститься багато алкалоїду харману, що викликає ейфорію.

3. Твердий сир. Експерти стверджують, що найбільше на роль сиру, який піднімає настрій претендує “рокфор”.

4. Вівсянка, що містить вітамін Е, А, РР, Н, вітаміни групи В, мікроелементи кальцій, магній, фосфор, калій, цинк або вітамін оптимізму.

5. Суші з лососем – ця страва містить велику кількість жирних кислот, які вважаються лютими ворогами стресу.

6. Перець Чилі, на думку експертів, дарує відчуття щастя, тому що його основна складова – капсацін – придушує болючі відчуття й піднімає тонус.

7. Насіння соняшника. Вони багаті на клітковину й фолієву кислоту, тому підтримують у нормі нервову систему.
 

Пам’ятайте , що всі люди потребують підтримки, співчуття та любові.
Ви не самотні! Поруч є завжди люди, які зрозуміють і допоможуть!

Плануйте своє життя!

Ставте реальні цілі і не чекайте, що зміни відбудуться самі собою – працюйте для себе!

Тест

«Визначення психологічного клімату в колективі»

1. З яким настроєм ви зазвичай ідете на роботу?

а) завжди з гарним настроєм;

б) з гарним настроєм частіше, ніж з поганим;

в) з байдужістю;

г) з поганим частіше, ніж з гарним;

д) завжди з поганим настроєм.

2. Чи подобаються вам люди, які працюють разом з вами?

а) так, подобаються вам люди, які працюють разом з вами?

б) багато хто подобається, деякі – ні;

в) байдуже;

г) деякі подобаються, але багато хто – ні;

д) ніхто не подобається.

3. Чи буває у вас бажання перейти в інший колектив?

а) ніколи не буває;

б) рідко буває;

в) мені все одно де працювати;

г) часто буває;

д) думаю про це постійно.

4. Чи влаштовує вас робота у ліцеї?

а) роботою цілком задоволений;

б) швидше задоволений, ніж незадоволений;

в) робота мені байдужа;

г) швидше незадоволений, ніж задоволений;

д) зовсім незадоволений роботою.

5. Як, на вашу думку, до вас становиться адміністрація?

а) дуже добре;

б) добре;

в) байдуже;

г) швидше незадоволено;

д) дуже погано.

6. У якій формі до вас частіше звертається адміністрація?

а) переконують, радять, чемно просять;

б) частіше у ввічливій формі, іноді грубо;

в) мені це байдуже;

г) частіше в грубій формі, іноді чемно;

д) у грубій формі, що принижує гідність.

Обробка результатів. За відповідь на кожне питання отримуєте стільки балів, якій номер відповіді обрали: а – 1, б – 2, в – 3, г – 4, д – 5.

Загальна кількість балів

6-12 балів – людина високо оцінює психологічний клімат у колективі, подобаються люди, з якими працює;

13-18 балів – людині швидше байдуже щодо психологічного клімату в колективі, імовірно, є інша група, де спілкування для неї значуще;

19-30 балів – людина оцінює психологічний клімат у колективі як дуже поганий.

Психологічна підтримка дітей за віком

 

Протидія булінгу

 

У 2019 році вступили в силу норми закону «Про внесення змін до деяких
законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)», який
визначає поняття булінгу. Напередодні початку нового навчального року,
Міністерство юстиції України продовжує інформування в рамках
кампанії #СтопБулінг.

Булінг (bullying, від анг. bully – хуліган, забіяка) (цькування) –
це діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають
у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому
числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються
стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою
стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи
була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.

Корисне для батьків

 

1.Зберігайте контакт зі своєю дитиною.

    Важливо постійно спілкуватися з підлітком, незважаючи на зростаючу в цьому віці потребу у відділені від батьків.

    Для цього:

  Розпитуйте і говоріть з дитиною про її життя, з повагою ставтеся до того, що здається їй важливим і значущим. Головне при цьому робити акцент на думці: «Я-не просто батько(мати), я твій друг».

    Прийшовши додому після роботи, не починайте спілкуватися з претензій, навіть якщо дитина зробила не так. Проявіть до неї інтерес, обговорюйте щоденні справи, ставте запитання. Зауваження, зроблене з порога, і зауваження, зроблене в контексті зацікавленого спілкування, будуть звучать по – різному !

  2.Пам’ятайте, що авторитарний стиль виховання для підлітків неефективний і навіть небезпечний.  

    Надмірні заборони, обмеження свободи і покарання можуть спровокувати у підлітка агресію або ауто агресію (тобто агресію, спрямовану на себе). У підлітковому віці кращою формою виховання є укладання домовленостей. Якщо заборона необхідна, не пошкодуйте часу на пояснення доцільності заборони. Якщо ж дитина продовжує протестувати, по постарайтеся разом знайти рішення, яке влаштовує і вас і її.

     3.Говоріть про перспективи в житті і майбутньому. У підлітків ще тільки формується картина майбутнього, вони бачать або зовсім віддалене майбутнє, або поточний момент. Дізнайтеся, що ваша дитина хоче, як вона має намір досягти поставленої мети, допоможіть їй скласти конкретний(і реалістичний) план дій.

    4.Говоріть з дитиною на серйозні теми: що таке життя? У чому сенс життя? Що таке дружба, любов, смерть, зрада? Ці теми дуже хвилюють підлітків, вони шукають власне того, що в житті цінне і важливе. Говоріть про те, що цінне для вас у житті. Не бійтеся ділитися власним досвідом, власними роздумами, власними роздумами. Відверта розмова на рівних завжди краще, ніж «читання лекцій», батьківські монологи про те, що правильно, а що не правильно. Якщо уникати розмов на складні теми з підлітком, він все одно продовжить шукати відповіді на стороні (наприклад, в Інтернеті), де інформація може виявитися не тільки не достовірною, а й небезпечною.

    5.Зробіть усе, щоб дитина зрозуміла: саме по собі життя – це та цінність, заради якої варто жити.     

    Якщо цінність соціального успіху, гарних оцінок, кар’єри домінує, то цінність життя самого по собі, незалежно від цих речей, стає настільки очевидною. Важливо навчити дитину отримувати задоволення від простих і доступних речей у житті: природи, спілкування з людьми, пізнання світу, руху. Кращий спосіб прищепити любов до життя – ваш власний приклад.

    6. Дайте зрозуміти дитині, що досвід поразки також важливий, як і досвід досягнення успіху.  

    Розповідайте частіше про те, як вам доводилося долати ті чи інші труднощі.         

    Конструктивно пережити досвід невдачі робити людину більш упевненою в власних силах і стійкою. І навпаки: звичка до успіхів часто призводить до того, що людина починає дуже болісно переживати неминучі невдачі.

    7.Проявіть любов, і турботу, розберіться, що стоїть за зовнішньою грубістю дитини.

    Підліток робить вигляд, що ви зовсім не потрібні йому, він може знецінювати прояви турботи і ніжності до нього. Однак при цьому йому дуже важлива ваша любов, увага, підтримка. Треба лише вибрати для цього віку форми їх прояву.

    8.Знайдіть баланс між свободою і несвободою дитини. Сучасні батьки намагаються раніше і швидше відпускати своїх дітей «на волю», передаючи їм відповідальність за їхнє життя і здоров’я.

    Надаючи свободу, важливо розуміти, що підліток ще не вміє з нею обходитися і що свобода може ним розумітися як уседозволеність. батькам важливо розумітися як вседозволеність.

    9.Не залучайте дитину, не робіть її свідком «з’ясування стосунків», вирішення сімейних конфліктів між батьками!

    10. Сприяйте дитині у вирішенні різних питань: допоможіть вибрати телепрограму за інтересами, читайте і обговорюйте журнали, статті з газет, прогулюйтеся разом, їздіть на дачу, у відпустку.

    11.Довіряйте дитині, прощайте випадкові витівки, будьте чесними у вимогах, послідовними.

    12.Ознайомтеся з ознаками, за якими можна розпізнати наявність суїцидальних намірів у дитини, у уважно стежте за її поведінковими, емоційними та словесними проявами. Якщо Вас щось насторожує – поговоріть з дитиною, запропонуйте свою допомогу, підтримку, проявіть турботу і розуміння.  

    Поясніть дитині, що безвихідних ситуацій не буває І Ви готові допомогти знайти вирішення будь – якої проблеми.

Профілактика суїциду

 

Спеціалісти визначають суїцид (з лат. "себе вбивати"), тобто
самогубство, як усвідомлювані, навмисні дії, спрямовані на добровільне
позбавлення себе життя, що призводять до смерті.
Суїцидальна поведінка – поняття більш широке, воно включає в себе
будь-які внутрішні та зовнішні форми психічних актів, які спрямовуються
уявленнями про позбавлення себе життя.
Вона є наслідком соціально-психологічної дезадаптації особистості в умовах
мікро-соціального конфлікту, який переживається.
Суїцидальна поведінка включає усі прояви суїцидальної активності -
думки, наміри, висловлювання, загрози, спроби самогубства, - і являє собою
ланцюг аутоагресивних дій людини, свідомо чи навмисно спрямованих на
позбавлення себе життя через зіткнення з нестерпними життєвими обставинами.